Уповноважений з прав людини постійно проводить системний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, результати якого подаються Верховній Раді України у щорічних доповідях Уповноваженого. Одним із джерел, що дає Уповноваженому підстави зробити відповідний висновок про стан дотримання прав людини в Україні та напрацювати відповідні пропозиції, є звернення народних депутатів України та постійна співпраця з Верховною Радою України, а саме: народними депутатами України, комітетами Верховної Ради України, депутатськими групами і фракціями, Головою Верховної Ради України та його заступниками.
Протягом 2004–2005 рр. Уповноважений продовжувала докладати зусиль для розвитку такої співпраці. Уповноважений постійно брала участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України, насамперед під час розгляду законопроектів, пов’язаних з правами людини, у днях уряду в парламенті, виступала під час проведення парламентських слухань. При цьому діяла виключно відповідно до Конституції і законодавства України та в інтересах громадян України, адже Уповноважений є незалежною і незаангажованою конституційною інституцією.
Неупереджене ставлення Уповноваженого до проблем народних депутатів України різних політичних уподобань, бажання розв’язати ці проблеми тільки в площині дотримання прав людини сприяло тому, що у 2004–2005 рр. зросла кількість звернень до Уповноваженого, що надійшли з Верховної Ради України. Так, за 2002–2003 рр. надійшло 656 звернень від народних депутатів України, а за 2004–2005 рр. – 747, тобто на 90 звернень більше (рис. 3.2.1). Зростання кількості звернень підтверджує високий рівень довіри до інституції Уповноваженого та сподівання народних обранців на дієву допомогу у вирішенні питань захисту конституційних прав і свобод громадян України.
Саме на це розраховувала Уповноважений, коли в липні 2005 р. представляла в парламенті свою чергову Щорічну доповідь «Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні». Звертаючись до народних депутатів України Уповноважений наголосила: "Сподіваюся, кожен народний депутат вже уважно перегорнув сторінки цієї книжки, яка спонукатиме усіх нас до спільних конкретних дій для поліпшення стану прав і свобод людини відповідно до світових стандартів».
Слід зазначити, що ця Щорічна доповідь Уповноваженого з прав людини була схвально підтримана у парламенті, про що свідчать відповідна постанова Верховної Ради України щодо доповіді та виступів народних депутатів України під час її представлення. Так, голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Г.Удовенко висловив Уповноваженому від імені комітету подяку за представлену доповідь та проведену роботу. Народний депутат України С.Дорогунцов з фракції Комуністичної партії України позитивно оцінив діяльність Уповноваженого і відмітив тенденції, що свідчать про підвищення впливу Уповноваженого на процес захисту прав і свобод людини в Україні. Народний депутат України М.Мельничук з фракції Соціалістичної партії України висловив подяку за плідну співпрацю з народними депутатами України та добросовісне ставлення до розгляду звернень народних депутатів України.
Головуючий на пленарному засіданні перший заступник Голови Верховної Ради України А.Мартинюк висловив думку, що наявність інституції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Україні є доброю справою. Це конституційний орган, і він з честю виконує свої обов'язки.
Український Омбудсман на відміну від аналогічних структур у деяких інших країнах світу не має права законодавчої ініціативи. Проте, аналізуючи звернення народних депутатів України та надіслані ними звернення громадян, Уповноважений робила той чи інший висновок щодо необхідності подальшого розвитку та вдосконалення законодавства України в царині дотримання конституційних прав громадян. На підставі наданого їй Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» права Уповноважений направляла подання до суб'єктів законодавчої ініціативи з пропозиціями щодо внесення змін до відповідних законів України.
Так у 2004–2005 рр., узагальнюючи звернення громадян, народних депутатів України з тих чи інших питань, Уповноважений направляла подання Голові Верховної Ради України В.Литвину щодо вдосконалення чинного законодавства, насамперед коли це стосувалося забезпечення гарантованих Конституцією України прав і свобод людини.
8 квітня 2004 р. Уповноваженим було направлено подання «Щодо розробки нових механізмів забезпечення права громадян на користування та розпорядження заощадженнями відповідно до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” та рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2001 від 10 жовтня 2001 року».
Питання повернення заощаджень продовжує порушуватися у багатьох зверненнях громадян до Уповноваженого, зокрема у зверненні народного депутата України В.Мішури в інтересах громадянки Т.Танцури. Докладно проблеми прискорення прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо реалізації права громадян на користування та розпорядження особистими грошовими заощадженнями, розміщеними в установах Ощадного банку та державного страхування колишнього СРСР, які Уповноважений поставила в своєму поданні, розглянуто у попередньому розділі доповіді.
25 червня 2004 р. Уповноваженим було внесено подання "Про поновлення прав дітей на оздоровлення та відпочинок у Дитячому центрі "Молода гвардія” м.Одеси”.
За активного сприяння народних депутатів України та органів державної влади вдалося захистити права дітей і залишити майно цього центру за державою.
9 грудня 2004 р. Уповноваженим направлено подання "Про поновлення конституційних виборчих прав громадян у зв’язку з прийняттям Закону України "Про особливості застосування Закону України "Про вибори Президента України при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року”.
Цей закон фактично звужував право громадян на оскарження до територіальної виборчої комісії у випадку відмови включити їх до списків виборців або виключення їх зі списків виборців; створювалися штучні бар’єри для голосування за відкріпними посвідченнями особам, які в день голосування не мали можливості знаходитися за місцем реєстрації; обмежувалося право на участь у виборах інвалідів, хворих, громадян похилого віку. Також, попри чинне законодавство, Уповноваженого було позбавлено права здійснювати парламентський контроль під час підрахунку голосів. До речі, зазначені питання порушувалися у звернені до Уповноваженого народного депутата України Н.Шуфрича та Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. На жаль, пропозиції Уповноваженого залишилися без розгляду. Докладніше про ці проблеми йтиметься у розділі цієї доповіді щодо забезпечення виборчих прав громадян.
16 лютого 2005 р. Уповноваженим було направлено подання "Щодо внесення змін до законодавства України з метою забезпечення права на соціальний захист (нарахування та виплата пенсії) громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон”.
У листі голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці В.Хари від 23 лютого 2005 р. у відповідь на це подання було підтримано пропозиції Уповноваженого. Комітет з питань соціальної політики та праці вважав за доцільне внесення відповідних змін до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та інших законів із залученням до роботи над законопроектами також Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Проте зміни до закону поки що не внесено, хоча права на соціальний захист громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, так і не забезпечені.
14 березня 2005 р. Уповноваженим було направлено подання "Про поновлення прав громадян на пільгове оподаткування доходів, порушених внаслідок прийняття Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб”, та забезпечення рівності прав громадян на безперешкодне одержання спадщини”.
Уповноважений, зокрема, не погодилася з положеннями закону, якими скасовується "податкова соціальна пільга” – зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу – для такої категорії громадян, як: інваліди війни, учасники бойових дій на території інших країн, у тому числі в Афганістані, учасники війни, батьки та діти загиблих військовослужбовців та учасників бойових дій і запропонувала "...з метою поновлення прав ветеранів війни на пільгове оподаткування доходів та забезпечення рівності прав громадян на безперешкодне одержання спадщини вжити заходів щодо приведення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб” у відповідність до статей 21, 22, 24 Конституції України».(Хід розв'язання проблем, порушених Уповноваженим у поданні, розглядається у розділі цієї доповіді щодо захисту соціальних прав).
25 червня 2005 р. Уповноваженим було направлено подання "Про захист прав голодуючих гірників шахт ім.М.Баракова м.Краснодона Луганської області на належні страхові виплати у зв’язку з втратою професійної працездатності”.
Його метою було поновлення прав шахтарів, потерпілих на виробництві, на одержання одноразової допомоги в повному обсязі. Річ у тому, що 22 лютого 2001 р. Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до абзацу першого частини 2 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” було внесене доповнення. Це доповнення значно звузило зміст права потерпілих на одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності, адже нарахована у такий спосіб одноразова страхова виплата виявилася значно нижчою за виплату, нараховану до внесення доповнення до абзацу першого частини 2 статті 34 і за одноразову допомогу, нараховану за Законом України "Про охорону праці”. До Уповноваженого стали надходити звернення громадян, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі через народних депутатів України. Ретельне вивчення Уповноваженим цієї проблеми дає підстави для висновку, що це доповнення до абзацу першого ч.2 ст.34 прийняте з порушенням ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На жаль, Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці не підтримав аргументів Уповноваженого, викладених у цьому поданні. Зокрема, голова цього комітету В.Хара 6 липня 2005 р.повідомив Уповноваженому, що комітет вважає, що існуючий розмір виплат одноразової страхової виплати потерпілому в разі стійкої втрати працездатності забезпечує додаткові можливі витрати потерпілого на лікування і сприяє стабільній діяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
До речі, намагання Уповноваженого вирішити це питання через органи виконавчої влади (подання та листи Уповноваженого направлялися Прем’єр-міністрам України В.Ющенку, А.Кінаху, Ю.Тимошенко) позитивних наслідків також не дали, хоча кожним Прем’єр-міністром відповідним міністерствам направлялися доручення щодо вирішення порушеного питання. Урешті-решт, у 2005 р. Уповноваженим був підготовлений проект Закону України "Про внесення змін до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яким усувалися порушення прав потерпілих, зокрема, передбачалося скасування законодавчого обмеження суми виплати одноразової допомоги.
Оскільки, як вже наголошувалося, Уповноважений не має права законодавчої ініціативи, щоб особисто внести цей законопроект, його вніс у Верховну Раду України на прохання Уповноваженого народний депутат України О.Бондарчук. І це питання було призначене до розгляду на останню сесію Верховної Ради України ІV скликання. Але до кінця каденції Верховної Ради України ІV скликання зазначений проект закону так і не був розглянутий.
18 січня 2006 р. його розглянуто на пленарному засіданні та прийнято постанову Верховної Ради України щодо направлення законопроекту на повторне перше читання. Питання поновлення права потерпілих на одноразову допомогу в повному обсязі залишається на контролі Уповноваженого до його остаточного вирішення.
10 жовтня 2005 р. Уповноваженим було направлено подання «Про порушення конституційного принципу рівності прав громадян України на повернення знецінених грошових заощаджень».
Це вже було друге подання з питань, пов’язаних з поновленням прав громадян на користування та розпорядження особистими грошовими заощадженнями, розміщеними в установах Ощадного банку та державного страхування колишнього СРСР. У поданні Уповноважений пропонувала з метою дотримання рівності прав громадян України – вкладників Ощадбанку колишнього СРСР, на користування своїми заощадженнями – вжити заходів щодо внесення змін до ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-IV від 25 березня 2005 року", забезпечивши за рахунок цих заощаджень, крім погашення боргів, можливість розрахунку за поточне споживання житлово-комунальних послуг, електроенергії, скрапленого і природного газу, твердого і рідкого палива. Проте Верховна Рада України не внесла до кінця 2005 р. змін до Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік», запропонованих у поданні Уповноваженого. Також не було передбачено повернення заощаджень за рахунок погашення боргів на житлово-комунальні послуги і при прийнятті Закону про Державний бюджет України на 2006 р.
Як засвідчує аналіз, реалізація пропозицій Уповноваженого щодо вдосконалення законодавства України в галузі прав людини значно ускладнюється і тому, що звернення до суб’єктів права законодавчої ініціативи, зокрема Президента України, Кабінету Міністрів України, часто-густо залишаються без реагування.
Тому Уповноважений з прав людини вважає, що настав час розглянути питання про внесення доповнень до Конституції України і наділити Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини правом законодавчої ініціативи. Це дасть Уповноваженому можливість швидко і предметно вживати заходів для приведення законодавства України в галузі прав людини у відповідність до європейських стандартів і як суб’єкту законодавчої ініціативи обстоювати свою позицію під час розгляду законопроектів на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
Події в Іраку, що привернули пильну увагу всієї світової громадськості, змусили Уповноваженого започаткувати таку форму роботи, як безпосереднє звернення до кожного народного депутата України. 10 квітня 2004 р. у своєму зверненні до народних депутатів Уповноважений наголосила, що йдеться про брутальні й масові порушення фундаментальних прав людини на життя у цій країні.
Ще до початку бойових дій в Іраку Уповноважений попереджала, зокрема тодішнього посла США в Україні Карлоса Паскуаля, що одним з наслідків війни в Іраку будуть значні жертви, насамперед серед мирного населення країни, та наголошувала, що після цієї війни світ стане ще більш вразливим, а глобальних загроз побільшає, передусім таких, як міжнародний тероризм. На жаль, збулися найгірші прогнози і побоювання. В Іраку представниками ООН, міжнародних правозахисних організацій, а також незалежних ЗМІ були зафіксовані численні випадки серйозних порушень окупаційними силами IV Женевської конвенції 1949 р. про захист цивільного населення під час війни. Жахливих тортур у сумнозвісному концтаборі "Абу-Грейб” у Багдаді зазнали і наші співвітчизники-члени екіпажу танкера «Навстар – 1» М.Мазуренко і І.Сощенко.
У своєму зверненні Уповноважений особливо наголосила, що направлення українських вояків до Іраку від самого початку суперечило настроям українського суспільства. Попри неодноразові заяви високих посадовців про суто миротворчу місію українського військового контингенту, насправді, українцям в Іраку часто доводиться брати участь у бойових діях на боці окупаційних сил та нести людські втрати. Проте на тлі людських втрат, яких зазнала наша країна, особливо принизливим був той факт, що американська сторона відверто ігнорує інтереси України в Іраку, зокрема щодо захисту прав і свобод українських громадян. Досі так і не сплачена компенсація сім’ї українського громадянина, відомого журналіста Тараса Процюка, вбитого американцями рік тому в Багдаді.
Особливо була привернута увага народних обранців до такого важливого для України аспекту, як відносини з мусульманським світом. Приєднавшись до антиіракської коаліції, Україна поставила своїх громадян перед цілком реальною загрозою терористичних акцій з боку ісламських екстремістів як у самому Іраку, так і в інших країнах світу, а також на власній території. Відомі трагічні події в Іспанії мають стати для всіх нас серйозним застереженням. До речі, під час терактів у цій країні стали жертвами й наші співвітчизники, які перебували там на заробітках.
Тому Уповноважений закликала народних депутатів прийняти єдино правильне в цій ситуації рішення – про виведення українських військових з Іраку.
На жаль, керівництво Верховної Ради України штучно створило перешкоди, щоб це звернення оперативно не дійшло до кожного народного депутата України. А у квітні 2004 р. Верховна Рада України так і не вирішила цього питання. І тільки 3 грудня 2004 р. та 11 січня 2005 р. нею були прийняті постанови про відкликання миротворчого контингенту України, направленого для участі у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак. На підставі Указу Президента України від 13 квітня 2005 р. № 633 30 грудня 2005 р. завершено виведення українських військовослужбовців-миротворців із Республіки Ірак. За час перебування українських вояків в Іраку загинули 18 військовослужбовців, 41 дістав поранення. (Докладніше ці проблеми аналізуються в розділі доповіді щодо стану забезпечення прав військовослужбовців).
Уповноважений постійно брала участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України, насамперед під час розгляду законопроектів щодо забезпечення прав людини, днях уряду в парламенті, парламентських та комітетських слуханнях, інших заходах, які проводилися у єдиному законодавчому органі країни.
У 2004–2005 рр. була продовжена плідна співпраця з комітетами Верховної Ради України, насамперед з тими, діяльність яких безпосередньо стосується забезпечення прав і свобод людини. Ряд законопроектів, які готувалися до розгляду у Верховній Раді України, надсилалися Уповноваженому з прав людини для надання своїх пропозицій та зауважень.
Активна робота, як і в попередні роки, була налагоджена з Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (голова – Г.Удовенко), Комітетом з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (голова – В.Стретович), Комітетом у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (голова – П.Цибенко) та іншими. Ось кілька прикладів такої спільної роботи. Так, 14 червня 2005 р. представник Уповноваженого узяв участь у розширеному засіданні робочої групи з питань імплементації положень Палермської конвенції ООН до національного законодавства України, яке проводив Комітет з питань з боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
22 червня 2005 р. до Уповноваженого надійшло звернення від цього ж комітету з проханням надати пропозиції та зауваження до законопроекту «Стратегія протидії корупції». За дорученням Уповноваженого її представник узяв участь в обговоренні законопроекту, на якому доніс до членів комітету позицію Уповноваженого, яка полягала в тому, що корупція як явище може бути подолана шляхом внесення змін до відповідного закону.
Звернення Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів від 1 липня 2005 р. щодо соціального захисту інвалідів з м.Стаханова Луганської області стало ще одним з аргументів, які спонукали Уповноваженого розробити проект Закону України "Про внесення змін до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
На думку Уповноваженого, спільну роботу з комітетами Верховної Ради України треба ще більш активізувати. Це дасть змогу ефективніше реалізовувати пропозиції Уповноваженого щодо змін до законодавства України, спрямованих на забезпечення конституційних прав і свобод людини.
Ініціативи щодо вдосконалення законодавства в галузі прав людини та посилення захисту прав окремих категорій населення були також оприлюдненні Уповноваженим під час виступів на парламентських слуханнях у Верховній Раді України.
У своєму виступі 9 червня 2004 р. на парламентських слуханнях у Верховній Раді України "Становище жінок в Україні: реалії та перспективи” Уповноважений висловила власне бачення даної проблеми та запропонувала шляхи її розгляду, а також поінформувала про підсумки проведеного моніторингу дотримання прав жінок в Україні. Зокрема, Омбудсман України зазначила, що які питання сьогодні не порушувалися б, стрижневою є проблема подолання бідності в нашій країні, адже це наслідок відсутності ефективної державної політики щодо жінки-матері та взагалі щодо прав бідних людей. Уповноважений також запропонувала закріпити на законодавчому рівні квоту жінок у виборчих списках партій та блоків.
Виступаючи 7 червня 2005 р. на парламентських слуханнях "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства”, Уповноважений наголошувала, що відповідно до Конвенції ООН про права дитини діти теж мають людські права. На жаль, у чинному Законі України "Про попередження насильства в сім’ї” немає жодної згадки про цю конвенцію, не визначено, які саме права порушуються, коли має місце насильство в сім’ї, й висловила сподівання, що Верховна Рада України внесе відповідні зміни до цього закону після парламентських слухань. Уповноважений також наголосила на тому, що активніше "має реалізовуватись ідея створення в Україні системи ювенальної, тобто дитячої юстиції, з урахуванням досвіду таких країн, як Франція, Іспанія, Німеччина та деяких інших. Принципово має змінитись і ставлення до дитини в Україні як до повноцінного суб’єкта суспільно-правових відносин, а не лише як об’єкта "дружнього ставлення з боку держави”, як це, на жаль, пропонується сьогодні в проекті рекомендацій. Тоді зовсім по-іншому будуть відображатись у законодавстві й права дитини, скажімо, право на житло. Уповноваженому рідше доведеться захищати житлові права таких дітей”. Уповноважений також висловилася за реалізацію проекту створення дитячого омбудсмана проте з кола безпосередньо самих дітей.
Пропозиції Уповноваженого з питань захисту прав дитини стали результатом глибокого аналізу звернень громадян, а також звернень народних депутатів України. Так, протягом 2004–2005 рр. з питань захисту дітей до Уповноваженого зверталися народні депутати України: Ю.Кармазін (щодо перевірки та усунення фактів експлуатації дітей, охорони здоров’я дітей у Смілянському дитячому будинку-інтернаті), В.Мироненко (у зв’язку із закриттям загальноосвітньої школи №15 у м.Керчі), В.Пузаков (в інтересах гр.Н.Мельник щодо несплати аліментів її колишнім чоловіком), Ю.Тимошенко (в інтересах гр.Л.Нестерчук щодо порушення прав її дітей на отримання житла), К.Самойлик (щодо притягнення до кримінальної відповідальності фермера за використання дитячої праці на небезпечних для здоров’я роботах), голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства М.Поліщук (в інтересах гр.В.Шустик щодо незаконного виселення її з малолітньою дитиною без надання будь-якого житла) та інші. (Докладніше ці проблеми викладені у розділі цієї доповіді щодо захисту прав дитини).
Як і в попередні роки, Уповноважений продовжувала практику запрошення народних депутатів України на семінари, зустрічі за "круглим столом”, які проводилися в її офісі. У свою чергу Уповноважений та її представники брали участь у заходах, які проводилися у профільних комітетах парламенту.
Так, 28 лютого 2005 р. представник Уповноваженого ознайомив з позицією Уповноваженого учасників "круглого столу” з питань боротьби з торгівлею людьми, який проводили комітети Верховної Ради України з прав людини та з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
9 грудня 2005 р. Уповноважений також узяла участь у засіданні "круглого столу” з нагоди Міжнародного дня прав людини, який був організований Комітетом Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Виступаючи на його засіданні, Уповноважений зазначила, що наші люди, на жаль, не відчули себе за останні роки більш захищеними, а кількість звернень щодо порушення прав громадян не зменшується. Це є наслідком того, що держава поки що не повернулася обличчям до прав людини.
Особливо Уповноважений зупинилася на проблемі реформування судової гілки влади. Зокрема, було зазначено, що «Українські в’язниці переповнені. Наші суди в 90 відсотків випадків, коли подання йде від слідчого чи прокурора, задовольняють арешти як за старої влади, так і за нової. Суддівська влада в нас як головна влада з прийняття рішень майже не змінилась...Ми робили кроки назустріч демократично, нам хотілося стати справжньою демократією. Нам здавалося, що якщо ми суддям надамо можливість бути абсолютно незалежними, вони такими і будуть, якщо ми їх призначатимемо пожиттєво. Проте не так сталося, як гадалося. На сьогодні безліч скарг і заяв надходять до мене як до Омбудсмана передусім на дії судової гілки влади. Люди просто благають і волають: парламенту України треба повернутися до питання обрання народом України, Українським народом як політичною нацією суддівського корпусу. Якщо суддя отримає довіру, після сплину терміну, то, повірте, його знову оберуть. Попри всі балачки, які можуть бути на цьому шляху, обов’язково, судді мають відчувати, що вони є певною мірою теж залежними і підконтрольними власному народові, заради якого вони і призначаються на ці посади.”
Позиція Уповноваженого з прав людини була підтримана учасниками цього "круглого столу”.
Як зазначалося, звернення від народних депутатів України, комітетів Верховної Ради, депутатських груп і фракцій дають Уповноваженому важливий матеріал для узагальнення, аналізу стану дотримання прав людини в державі й напрацювання пропозицій щодо подальшого розвитку та вдосконалення законодавства України в галузі прав людини. У 2004 р.таких звернень надійшло 411, у 2005 р. – 336 (рис. 3.2.1).
У 2004–2005 рр. з 747 звернень – 581 звернення безпосередньо від народних депутатів України, 119 – від комітетів Верховної Ради України і Тимчасової слідчої комісії з питань перевірки дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина, 18 – від депутатських груп і фракцій, 29 – від керівництва Верховної Ради України (рис. 3.2.2). Усього з квітня 1998 по грудень 2005 р. надійшло 2146 таких звернень.
Загалом упродовж 1998–2005 рр. до Уповноваженого письмово звернулися безпосередньо 805 народних депутатів України, які надіслали 1700 письмових звернень, у тому числі у 2004–2005 рр. – 581 звернення (34,17% ) від 209 ( 26% ) народних депутатів України.
З-поміж народних депутатів України, які звернулися до Уповноваженого у 2004–2005 рр., – представники усіх груп і фракцій парламенту. Найбільше звернень до Уповноваженого надіслали депутати – члени фракцій Блоку Юлії Тимошенко, "Наша Україна”, КПУ, СПУ. У 2004 р. членами цих фракцій було направлено 254 звернення (БЮТ – 181, КПУ – 23, "Наша Україна” – 37, СПУ – 13), або 70,5 % їх загальної кількості; у 2005 р.– 153 (БЮТ – 108, "Наша Україна” – 26, КПУ – 19,), або 69,3%.Найчастіше зверталися депутати, яких було обрано за партійними списками.
Уповноважений приділяла і приділяє особливу увагу роботі зі зверненнями не тільки народних депутатів України, а й зі зверненнями, які надходять від комітетів Верховної Ради, депутатських груп і фракцій. Усього від комітетів Верховної Ради України у 2004 р. надійшло 28 звернень, у 2005 р.– 91 звернення. Від депутатських груп і фракцій Верховної Ради України надійшло у 2004 р.– 6, у 2005 р. – 12 звернень.
Рис. 3.2.1. Кількість звернень, які надійшли до Уповноваженого з прав людини з Верховної Ради України
Особливістю звернень народних депутатів України протягом 2004–2005 рр. порівняно з попередніми роками було те, що значна їх кількість стосувалась проблеми переслідування громадян за їх політичні погляди та втручання у виборчий процес представників органів державної влади та місцевого самоврядування. Всього з подібними скаргами до Уповноваженого надійшло 51 звернення народних депутатів України. Так, народні депутати П.Олійник та Я.Кендзьор у листопаді 2004 року зверталися до Уповноваженого з приводу протиправного втручання керівництва Львівської області у виборчий процес Президента України; народні депутати Ю.Кармазін, А.Шкіль, О.Білозір – з приводу переслідувань працівниками правоохоронних органів та органів виконавчої влади мешканця м.Чигирин Черкаської області В.Ременюка за його політичні погляди; народний депутат Л.Кириченко – з приводу масштабного тиску на членів Партії Регіонів за політичні погляди; народні депутати Л.Ісаєв та М.Комар – з приводу політичних репресій проти незалежного телевізійного каналу ЗАТ «Луганська обласна телерадіокомпанія». З аналогічних приводів до Уповноваженого зверталися народні депутати України Ю.Кармазін, Ю.Бойко – щодо безпідставного звільнення І.Ляхового, А.Наливайко – на захист Г.Дриги від незаконного притягнення до відповідальності за участь у мітингу протесту, О.Пеклушенко, М.Круглов – на захист трудових прав Г.Лук’янчука тощо.
Рис. 3.2.2. Адресати надісланих у 2004–2005 рр. з Верховної Ради України звернень до Уповноваженого з прав людини
Рисунок 3.2.3. Кількість письмових звернень народних депутатів України до Уповноваженого з прав людини у 1998–2005 рр.
Слід звернути увагу, що у 2005 р. з 91 звернення, які надійшли від комітетів та комісій Верховної Ради України, 60 звернень направила Тимчасова слідча комісія з питань перевірки дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина. Порушення здебільшого полягали у посяганні на конституційне право громадян на працю шляхом безпідставних звільнень або психологічного тиску, щоб людина сама звільнилася за власним бажанням. Прикладом таких звернень є звернення народного депутата України Л.Кириченко в інтересах завідувачки відділу у справах сім’ї та молоді Бердичівської РДА Житомирської області О.Трибун, яку примушували написати заяву про звільнення тільки тому, що вона не поділяє політичних поглядів нової влади.
Уповноважений загалом плідно співпрацювала з зазначеною комісією та її головою народним депутатом України В.Мусіякою. Представники Уповноваженого брали участь у засіданнях комісії під час розгляду питань, пов’язаних з порушеннями конституційних прав громадян. Уповноважений особисто неодноразово зустрічалася з головою комісії. На цих зустрічах приймалися спільні рішення щодо заходів з метою усунення виявлених порушень.
1 червня 2005 р. Уповноважений виступила на пленарному засіданні Верховної Ради України під час розгляду звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це був період, коли після подій кінця 2004 р. у суспільстві була створена ілюзія поліпшення стану з дотриманням конституційних прав і свобод людини. Уповноважений була змушена навести факти брутального порушення прав на свободу слова і інформацію, незаконного звільнення та політичних переслідувань вчителів, лікарів, працівників культури. (Конкретніше про це йтиметься у розділах доповіді щодо захисту свободи слова та від політичних переслідувань). Уповноважений також наголосила, що такі факти неприпу
|