Відомо, що риба гниє з голови. Відомо також, що чистять її з хвоста. Переповнені українські в’язниці напхані десятками тисяч дрібних злодюжок, які вкрали хто велосипед біля магазину, хто сусідського барана. А ті, що крадуть по-великому, сотні мільйонів і мільярди, почуваються до часу спокійно. Поки не порушать правил, бо тоді запрацює репресивна машина, і правоохоронна система вибірково ставить збурювача спокою на вказане згори місце.
Можновладцям теж страшно — втратити владу, джерело доходів; крім того, можуть же змусити відповідати за скоєне. Страх втратити посаду змушує міністрів брехати своїм громадянам, дипломатів — громадянам інших країн, зачитуючи наперед заготовлені прес-релізи про демократичні вибори в Україні та про європейські прагнення нашого демократичного керівництва.
Ми побудували державу, яка постійно посилює сама себе і чинить опір оновленню. Оновлення не хоче жодна влада, у жодній країні — така природа політиків і політики. Важливо інше: як далеко готова піти влада в порушенні етичних норм і закону заради збереження себе при владі.
Програма мінімум нашого чиновника — зберегти владу, програма максимум — розширити владні повноваження, особливо так звані «хабароємні» функції. Скільки пам’ятаєтмо, нашій владі завжди бракувало повноважень, а можливо, їй бракує чогось іншого?
За свою державу наша влада боротиметься будь-якими засобами, «порушуючи будь-які статті виборчого закону, які тільки можна порушити».
|