Генерал Юрій Кравченко, він же Крава, як його «неформально» називають політики й журналісти, прославився після «касетного скандалу». Саме його, тоді — міністра внутрішніх справ — голос на записах Мельниченка обіцяє Кучмі розібратися з «оборзєвшим» журналістом. Він же, згідно з цими записами, причетний до формування спецзагону під «кодовою» назвою «орли Кравченка» — ця команда міліцейських бійців «розбиралася» з неугодними кучмівській владі журналістами, бізнесменами, політиками тощо.
Юрій Кравченко очолював МВС із 1995 по 2001-й рік. Коли 26 березня 2001-го, в розпал «касетного скандалу», Крава йшов у відставку, Президент Кучма заявив, що той сам подав відповідну заяву. Потім, як нагадує «Українська правда», Кравченко на п'ять місяців принишк, і згадки про нього з'являлися у пресі тільки у зв'язку з якимись заходами в Інституті права при Міжрегіональній академії управління персоналом, який, виявилося, очолював екс-міністр.
У грудні 2001-го Юрій Кравченко «сплив на поверхню»: Леонід Кучма призначив його «губернатором» Херсонської області. У травні 2002-го Кравченка звільнили і з цієї посади, а вже в грудні призначили головою Державної податкової адміністрації. З цього крісла генерал «полетів» у червні минулого року, після наради щодо проблем ПДВ, незаконна компенсація якого з бюджету стала одним із найприбутковіших тіньових бізнесів при минулій владі. Останніми днями у зв'язку із сенсаційними заявами про розкриття справи Гонгадзе про Кравченка згадали знову. Спершу казали, що він десь переховується, потім нібито бачили його у Криму на форумі Партії регіонів...
Витяги із записів майора Мельниченка, що стосуються загибелі Георгія Гонгадзе.
Кравченко: — Я, щось прізвище таке...
Кучма: — Ну подонок, б.., висшей мєри.
Кравченко: — Гонгадзе. Він у нас уже десь проходив... (...) Пошукаємо.
Кучма: — Значить, те шо він пише весь час у якусь «Українську ж там правду», її в iнтернет шурує, розумієш? Ну хто його? Фінансує хтось.
Кравченко (нерозбірливо): — У мене люди ... (нерозбірливо, можливо, контррозвідка?).
Кучма: — А головне — треба його, я кажу, на зразок, так Володя каже, треба шоб чеченці його вкрали і вивезли його в Чечню на х.. і викуп попросили.
Кравченко: — Та ми його десь ... я вам скажу... Та це такі люди (сміється) капітальні (...)
Кучма: — Ну а його в Грузію відвезти і та й все.
(...)
Кучма: — Я хотів попросити вас про от таку форму. Ну використать, щоб я не забув. Гонгадзе цей.
Кравченко: — А я, ми працюємо по ньому. Значить ...
Кучма: — Я ж кажу, вивезіть його, викиньте. Оддайте чеченцам (нерозбірливо), а тоді викуп.
Кравченко: — Ми продумаємо. Ми сдєлаєм так, чтоб.
Кучма: — Значить вивезти його, роздягнуть, б.., без штанов оставить, хай сидить. Я б зробив просто, б...
Кравченко: — Сьогодні мені доповідали. Ми там дєлаєм трошки, трошки треба вивчити, ми зробимо. В мене зараз команда боєвая, орли такіє, що делают все, что хочеш. Значіт вот такая сітуація.
продовження
Загибель колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка однозначно стає в один ряд чи то з убивством, чи з самогубством міністра транспорту Георгія Кірпи в грудні минулого року. Він так само був дуже багато до чого причетним і так само дуже багато знав. Так само в певний період часу був одним з основних фаворитів колишнього гаранта. І на власній дачі (Кірпа — в лазні, Кравченко — в «підсобному приміщенні») «наклав на себе руки». I чи не кремують Краву так само оперативно, як Кiрпу? Відмінність — у тому, що «залізничний генерал» був фігурантом і свідком в аферах, пов’язаних зі «свіжими» злочинами режиму Кучми, зокрема, фальсифікаціями на виборах та фінансовими аферами, тоді як основне тавро генерала міліцейського — причетність до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Кравченка знайшли мертвим уранці того дня, коли він мав давати свідчення у справі Гонгадзе. Саме тій справі, про розкриття якої цього тижня сповістили Президент Віктор Ющенко та Генпрокурор Святослав Піскун.
Версія робоча — самогубство.
«Самогубством» вважає загибель Кравченка заступник чинного міністра внутрішніх справ Петро Коляда (глава МВС Юрій Луценко обрав його керівником з оперроботи за професіоналізм, хоча багато хто пригадує Коляді заангажованість у «нехороших компаніях» попередніх, скомпрометованих, міністрів, з якими він працював).
Аргументи «за» — людина справді боялася відповідальності, хвилювалася; був нібито (але не напевне!) один постріл, неподалік від загиблого була присутня дружина.
Аргументи «проти» — вже хоча б абсолютна подібність цієї смерті iз загибеллю Георгія Кірпи. Чи не одні виконавці працювали? Чому Кравченко обрав таку розв’язку в той час, коли всі говорили про його переховування в Криму та втечу в Росію? Чи не варто припустити, що Юрій Федорович повернувся до Києва не стрілятися, а справді піти на контакт із Генпрокуратурою? До того ж від моменту, коли він ще розмовляв із дружиною, й до моменту, коли пролунав постріл (постріли), минуло зовсім мало часу. Самі себе так не вбивають...
Версія, яку не побоїмося назвати основною, — зацікавленість у смерті екс-міністра колишнього Президента або кіл, близьких до Кучми.
Припускати таке — найбільш логічно: після загибелі Кравченка всю вину за вбивство Гонгадзе можна перевести на нього. Саме він, якщо вірити «плівкам Мельниченка», обіцяв Кучмі послуги «орлів бойових», аби розібратися з опозиційним журналістом. А якщо смерть Гії — не «ексцес виконавців» (на чому акцентують увагу і Генпрокурор Піскун, і міністр МВС Луценко), то, виходить, спонукали до вбивства редактора «Української правди» на самій «горі». У розмовах з цього приводу, крім Кучми й Кравченка, брали участь ще хіба тодішні глави АП Литвин та СБУ — Деркач. Але основний підозрюваний номер один — Кравченко із його спецпідрозділами, пряма причетність яких до викрадення і вбивства Георгія вже фактично доведена. Відтак, убивши Кравченка, можна позбутися «передостаннього» джерела тієї самої «гори», яке могло переключити увагу на самого екс-гаранта.
Варто наголосити, що Леонід Данилович, який у 2000-му вимагав розправитися з Гонгадзе, після приходу нової влади заховався за сімома замками в Карлових Варах. І саме його тепер варто було б допитати з усією «пристрасністю» в цій справі. Але кінці, схоже, вже у воді...
Підваріант: таким чином Кучмі уникнути відповідальності допомогли ті, кого не було поруч із ним у 2000-му, але хто «робив погоду» в АП і в країні до кінця 2004-го. Так би мовити, платня на коня, мабуть, небезкоштовна. Але в будь-якому разі, це — люди з орбіти Леоніда Даниловича.
Версія, що теж фігурує: Кравченка вбили ті спецслужби, які розкрутили «касетний скандал» в Україні, зробивши його основою вбивство Гонгадзе. У даному випадку, швидше, йдеться про російських «спеців».
Аргумент «за» — таким чином «крайнім» стає Кравченко (див. сенс попередньої версії), а головні винуватці залишаються поза межами досяжності.
Аргумент «проти», дуже значний, — Гію викрадали й убивали таки наші «менти», причому не «шістки», а на рівні не нижче полковників. Ідеться навіть про генералів, зокрема Пукача. Тож основний слід власне у вбивсті Гонгадзе таки український.
Додаткова версія, зовсім малоймовірна, — смерть Кравченка була вигідна нинішнім керівникам Генпрокуратури. Святослав Піскун — чиновник явно з «хвостами» кучмівського періоду й певними пересторогами щодо колишнього Президента — у цьому контексті (після інсценування «самогубства») начебто ставить остаточну крапку у справі Гонгадзе, вже не маючи формальної можливості віднайти найвищих винуватців убивства журналіста. Аргумент «проти»: Святослав Михайлович не міг не розуміти, що він і так перебуває в підвішеному стані, на межі відставки, а в разі посилення припущень щодо його вини (хай навіть лише в тому сенсі, що ГП не надала належної охорони головному фігурантові резонансної справи, на весь світ оголосивши про допит Кравченка в такому-то місці о такій-то годині) — звільнення буде неминучим.
Наразі залишається сподіватися, що ця загибель буде останньою у страшному ланцюзі. Що до кінця розкритою буде не лише справа Гонгадзе, а й убивства українських посадовців кучмівського розливу. Ця епоха продовжує відлунювати «безміром» уже в час нової влади.
продовження буде
|