Вітаю Вас Гість!
П`ятниця, 29.03.2024, 01:35
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вхід на сайт

Пошук

Календар

«  Листопад 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Архів записів

Друзі сайту


01:03
Київ може стати містом-побратимом Атлантиди
Українці вже звикли, що питання у нас вірішуються лише тоді коли вже пізно. Аварія на Саяно-Шушенській ГЕС у Росії, що відбулася наприкінці літа цього року й забрала життя 75 осіб, мала, здавалося б, привернути увагу української влади до стану каскаду дніпровських (і не тільки) гідроспоруд. Адже вони набагато старші за свого сибірського побратима, а деякі (наприклад, Дніпрогес) - узагалі "сивочолі ветерани" з властивим їм, як і людям, цілим букетом старечих болячок. На жаль, цього не сталося. Тему лишень окреслили деякі ЗМІ, але потім знову перейшли до гарячих внутрішньополітичних розборок. Однак якщо трапиться НП хоча б на одній з українських ГЕС - наприклад, прорив дамби Київського водосховища - мало не видасться. Нас чекає потоп якщо не вселенського, то вже точно всеукраїнського масштабу: адже весь каскад гідроспоруд побудований таким чином, що почне руйнуватися як картковий будиночок. Чому? Щоб це зрозуміти, доведеться роглянути події, що відбулися декілька десятиріч тому.
 

Сценарій апокаліпсису є

Справді, в сучасному сприйнятті всі дніпровські водосховища служать виключно мирним цілям: виробляти трохи електрики на ГЕС (частка вироблюваної електроенергії на шести гідростанціях становить менш ніж 5% від усієї, що виробляється в Україні) та рибку ловити. Однак первинний задум передбачав рибку в останню чергу.

Грандіозний проект створення на Дніпрі цілого каскаду морів був розроблений ще в 20-ті роки минулого сторіччя і схвалений особисто товаришем Сталіним. Секретний наказ про початок будівництва "первістка" - Дніпрогесу - він віддав вже 1927 року. А загалом на великій річці планували створити 14 (!) рукотворних морів (зокрема, шість у Білорусі й Росії), а також сполучний канал із Західною Двіною.

Увесь цей гігантський водний каскад носив військово-стратегічне значення - стати непереборним рубежем для ворога, якщо він нападатиме на СРСР. Другу схожу лінію оборони планували побудувати на Волзі.

У разі наближення ворожих військ до Дніпра передбачалося підірвати верхні дамби, після чого гігантська хвиля знесла б і всі нижні, знищивши також мости, комунікації, прибережні міста й села. За кілька годин за течією річки утворилося б природно-техногенне болото завширшки в десятки кілометрів, непереборне для військ і бронетехніки. Те, що під час затоплення величезної території загинули б мільйони радянських людей, сталінські військспеци в розрахунок не брали.

Наприкінці 1930-х вождь усіх часів і народів захопився наступальною стратегією "бити ворога на його території", і перетворення Дніпра на наймогутніший у світі оборонний рубіж сповільнилося. Однак після завершення Другої світової війни Сталін повернувся до первинної ідеї і 1949 року почав особисто займатися будівництвом Каховського моря.

Київське море - найнебезпечніше у світі?

У результаті будівництва шести дніпровських морів було затоплено майже 3 тис. населених пунктів, з яких переселили на нові місця приблизно 3 млн осіб. Під воду пішло понад 2,5 тис. пам'ятників культури, церков і храмів, а також більш ніж 9 тис. кладовищ.

За оцінками західних експертів, проведеними за дорученням Світового банку в 1990 роках, на будівництво всього Дніпровського гідрокомплексу СРСР затратив майже 2 трильйони доларів (у цінах на час експертизи).

Загальна площа каскаду шести рукотворних морів зараз становить понад 7 тис. кв. км (це територія такої країни, як Ліван), загальний обсяг води - 44 куб. км, що дорівнює стоку з Азовського моря за півтора року.

Увагу до закладеної під Україну "водної бомби" ще 2002 року намагався привернути керівник незалежної міжнародної групи учених з прогнозування наслідків катастроф Василь Кредо.

- Міжнародні організації вважають Київське море найнебезпечнішим об'єктом не тільки в Україні, а й на всій земній кулі, - заявив він тоді на вечері пам'яті жертв Куренівської трагедії (нагадаємо: через прорив греблі 1961 року в Бабиному Яру загинули сотні киян - точна кількість жертв досі невідома. А за тією греблею була порівняно з дніпровськими морями лише "крапелька" води). - Саме через Київське море столицю цілком може чекати доля Помпеї, а Україну - Атлантиди, що канула в небуття, - так образно говорив тоді В. Кредо. Він підкреслив, що з наукової точки зору Дніпровський каскад - "похилий крутоперепадний об'єкт". Якщо унаслідок навіть не дуже сильного землетрусу чи іншого катаклізму постраждає Київська ГЕС, то земляна дамба, аварійність якої зараз становить 93%, буде знищена. І на Оболонь, Троєщину (райони Києва), а у результаті й на всю Україну "хлинуть радіоактивні цунамі з води Київського моря".

За даними групи В. Кредо, у разі прориву Київської дамби 27 українських міст, а також Запорізька АЕС будуть знищені. Саме аварійність дамби дає підстави вважати Київське море, що накопичило після Чорнобильської катастрофи сотні тисяч тонн радіоактивних мулистих нашарувань, найнебезпечнішим об'єктом усієї земної кулі. Оскільки територія, якою пройде мул, не підлягатиме реабілітації десятки, а то й сотні років.

На думку вченого, з економічної і просто логічної точки зору весь цикл "Київське море - дамба - ГЕС" абсурдний і збитковий. Необхідними заходами, вважав експерт, було б бетонування Київської дамби і спуск води з Київського моря хоча б на 7 м, з поступовим його засипанням териконами з Кривого Рогу й Донбасу, на що потрібно 5 млрд дол.

Як бачимо, науковці і влада про проблему й існування загрози чудово знають. Знають і... нічого не роблять. Адже після того інтерв'ю минуло сім з половиною років. І якщо "водна бомба" все ж таки "вибухне", то всі повені останніх років на Західній Україні (на ліквідації наслідків яких так полюбляють піаритися чинні Президент і Прем'єр-міністр) видадуться всім нам (та й усьому світу) просто дитячим лепетом.

Нас терористи не лякають. Нас узагалі нічого не лякає...

"Нещасливий" день 13 квітня 2005 року назавжди увійшов до історії Вишгородського РУВС Київської області: у чергового пролунав дзвінок, і невідомий чоловік пообіцяв висадити в повітря залізничний склад із 40 рефрижераторними вагонами, розташований біля Київської ГЕС. Тривога виявилася помилковою, але галасу наробила багато (лише недавно ця людина, звинувачена в "здійсненні відверто помилкового повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення або пошкодження об'єктів власності, яке загрожувало загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками", була засуджена).

Однак найбільшу загрозу для вітчизняних гідроспоруд становлять зовсім не терористи - псевдо- чи справжні. Зібрані "Товаришем" дані доводять: Україна нічим не застрахована від водного колапсу. У жодному міністерстві й відомстві просто немає даних про те, в якому стані перебувають зараз більш ніж тисяча українських гідротехнічних споруд. Востаннє їх інспектували наприкінці 80-х років минулого століття!

Ідеться не тільки про ГЕС на Дніпрі. Гідротехнічні споруди (ГТС) - це також усі дамби, греблі, водосховища і ставки "місцевого значення", які захищають (або не захищають) нас від повеней чи поширення радіації (як, наприклад, греблі на річці Прип'ять, зведені після аварії на ЧАЕС). Лише невелика частина ГТС належить державі, інші - муніципальні і приватні. Стежать за безпекою всіх цих об'єктів аж п'ять відомств: Міністерство екології, Міністерство енергетики, Міністерство транспорту, Міністерство з надзвичайних ситуацій і Держміськтехнагляд.

Зрозуміло, що в п'яти баб, як і у семи, дитя буде калікою.

На думку фахівців, в Україні давно час змінювати адміністративний розподіл водних ресурсів. Як вдалий зразок називають Францію, де водне господарство розбито за географічним принципом на шість управлінь. Кожне з них, незалежно від адміністративних меж регіонів країни, відповідає за водні ресурси свого басейну, має широкі повноваження. І загальний бюджет на весь басейн, а не на окрему частину тієї чи іншої річки.

Їхні противники говорять про повернення до радянської централізованої системи управління водним господарством.

- У СРСР було Міністерство водного господарства, - поділився з "Товаришем" своєю думкою фахівець Укргідромету, що попросив не друкувати його прізвище. - Могутня організація з величезним матеріальним і адміністративним ресурсом. Ладу було набагато більше, тому що за все відповідав один центр. Нині ж у всьому водному господарстві країни й відповідно, на найскладніших гідротехнічних спорудах, включаючи Дніпровський каскад ГЕС - повна анархія.

До чого така анархія може призвести, вже показала аварія на російській Саяно-Шушенській ГЕС. Але в Україні наслідки будуть страшнішими. Якщо в Саянах дуже потужний потік води, що позбавив життя 75 осіб, зупинили стіни машинного залу ГЕС і дамба не зруйнувалася, то старі українські споруди вже навряд чи витримають таке випробування. Та й прорвати може зовсім не згори (у Сибіру вода зірвала кришку одного з гідроагрегатів), а в будь-якому іншому місці. Як говорив відомий український учений Емлен Соботович, "вода завжди собі дірочку знайде". А стежити за тим, щоб такі "дірочки" на українських ГТС - передусім на Дніпровському каскаді - не з'являлися, зараз практично нікому. Та й латати ці "дірочки" держава, як завжди, не має грошей.

Так і живе Україна з часів Сталіна на своїй "водній бомбі". Ото вже справді: доки грім не вдарить, наш мужик не перехреститься.
 
Категорія: ЕКОЛОГІЯ | Переглядів: 1049 | Додав: defaultNick | Теги: місто побратим, масив, троєщина, харківський, Нерухомість, Атлантиди, дешево, КИЇВ, оболонь | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: